logo

 Історія гри в теніс 

Мабуть, кожен спортсмен має знати історію виникнення та розвитку свого виду спорту - його правила, техніку, тактику. Знання минулого виду спорту допомагає зрозуміти його сьогодення, підвищує ваш загальний спортивний рівень. Тому уважно прочитайте про те, як раніше грали в теніс, коли вас ще й не було у цьому світі, і чим він відрізняється від тенісу сьогодення.

Великий теніс як гра духовенства з'явилась в Середньовіччі у Франції. Спочатку гравці перекидували м'яч ударами долоні, потім гру модернізували, почавши надягати на приймаючу руку рукавичку, а  пізніше з'явились спеціальні пристосування для відбивання м'яча. Ці пристосування лише віддалено нагадували звичну нам ракетку та не мали струн. Для кращого ефекту пружності їх почали виготовляти з жил вола лише в епоху Людовика ХI, коли гра вийшла за межі території монастирів та почала завойовувати популярність серед аристократів. Тоді ж з'явились і жорсткі критерії по виготовленню тенісних м'ячів, які повинні були виготовлятися з якісної шкіри та набиватись шерстю.       

Звідки з'явилась назва - "теніс"? У вірші, присвяченому кардиналу Рішельє, згадується гра, у якій гравці вигукують латинські слова «Tenez» («tenir» фр. - затримувати, тримати, ловити)  та «Raketka» ( от фр. Raquette - «долоня»). Правила тенісу постійно змінювались, більш за все це стосувалося введення м'яча у гру. Будучи "королівською грою", введеня м'яча здійснювалось слугами, що називалось  « Servani », тобто обслуговуванням.    У XVII – XIX століттях,у часи Французької революції та Наполеонівських війн людям було не до занять тенісом, як у Франції, так і в інших європейських країнах. В Англії теніс занепав після того, як залишився без заступництва короля, але повністю не був забутий, лише на деякий час. І вже у 1859 році починається новий етап у розвитку тенісу, коли вперше був проведений матч англійських університетських команд у Хейманкерті. Почалось відродження тенісу: стали створювати нові тенісні клуби. А в спортивних клубах для гри в крикет, крокет та гольф почали відкриватися тенісні секції. Вийти на світову арену тенісу заважало те, що в кожній країні правила гри були свої, що робило неможливим проведення міжнародних матчів.У середині XI сторіччя відбулися величезні зміни у проведенні ігор, так як в теніс почали грати на відкритих кортах, хоча до цього гра проходила тільки у закритих приміщеннях. Причиною того, що гра так довго проводилась у закритих прміщеннях полягала в покритті майданчиків та м'яча. Через те, що м'ячі були матерчаті, туго затягнуті струнами, а зверху вкриті фланелью, то вони могли відскакувати тільки від твердої кам'яної підлоги, а грати на землі чи траві було неможливо. І тільки з появою гумових м'ячів відбулися докорінні зміни у тенісі.                               

У 1873 році майор Британської армії Уолтер Уінгфілд запатентував гру  під назвою сферистика або лаун-теніс (теніс на траві). Таким чином він узаконив теніс та його правила. Після того, як були запатентовані сітка, стовбчики, м'ячі, правила гри - теніс став видом спорту. Рахунок у тенісі доволі незвичний та незрозумілий. Багато хто задає собі питання "Чому він ведеться у такий дивний спосіб?" Відповідь доволі проста: рахунок зародився у середньовічній Франції, де грали на гроші. Ставка - монети у 60 су, яку називали "короною", що розмінювалась на 4 монети по 15 су кожна; кожен удар оцінювався однією монетою. Так зародився гейм - 4 удари. Існує й інша точка зору. Рахунок  в геймі вівся по стрілці годинника 15, 30, 45, пройдений  повний круг означав перемогу в геймі. Рівний  рахунок  в грі походить від  англ. "to both is the game" або фр. "deuce", "a deux le jeu". Разом з часом змінювались поняття гри в теніс і техніка виконання ударів. Перші лаун-тенісисти грали тільки з задньої лінії, придаючи м'ячу головним чином нижнє обертання. Так грали до початку першої світової війни. В 20-ті роки гру почали вести по всьому корту. Представником такої гри був відомий американець У. Тілден.      

У другій половині 30-х років підвищилось значення гри біля сітки. Тут найбільших успіхів досягли американці Д.Бадж та Р. Ріггс. Одразу ж після подачі або прийому вони виходили до сітки і намагались нанести удар над головою. В наш час успіхом користується гра як по всьому корту, так і біля сітки. На грунтових кортах найбільш оптимальна гра по всьоиу корту, на трав'яних  штучних покриттях - біля сітки.      

У 70-х роках деякі тенісисти світового класу стали досягати успіхів виконуючи удари з задньої лінії. При цьому вони орієнтувались на довгий обмін м'ячами , котрі закінчувались скоріше помилкою суперника . Чи стане цей стиль головним чи більш успішні будуть інші прийняті нині способи, покаже час.